Відділ освіти виконавчого
комітету Самбірської міської
ради
Робота учасника конкурсу
«Славетні імена України – 2012. Йосип Сліпий»
У номінації «дослідницька робота про життя і діяльність
Йосипа Сліпого»
Слідами Христа
ВИКОНАЛА:
Іванишко Ольга Іванівна
Учениця 8 класу
Середньої загальноосвітньої школи
№ 4
м. Самбора
КЕРІВНИК:
Іванишко Ірина Михайлівна
Тел. +380974375270
Самбір 2013
ЗМІСТ
Вступ
І. Життєвий шлях патріарха Йосипа Сліпого.
ІІ. Владика і мученик.
ІІІ.
Вигнанець і пророк.
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Живе в серцях
Живе в серцях наш Йосиф
Патріарх
Духовний Велет-Післанець
Господній.
Немало Він терпів в
знедолених літах,
Ідучи до мети крізь мряки і
безодні.
Встав до двобою з силами
Кремля.
Не повернув з страждальної
дороги,
Щоб сяла слава Церкви,як
зоря,
Хоч падав на Голгофі зі
знемоги.
Він переніс наруги всі ярма,
Йому Відкрилися священні
далі,-
Розсипалася кам’яна тюрма,
І зникли геть глумильники
зухвалі.
Живе в серцях наш Йосиф
Патріарх,
Славетний Пастир-Обранець
Господній.
Залишаться його діла в віках
В любові й вірності народній.
Мій друже, самопосвятою борні
Здобути зможем перемогу,
Як Патріарх дав приклад у яремні дні
Во славу Україні,славу
Володимир Ковалик
ВСТУП
Церква – завжди вірна хрестові.
Церква і в наші часи списує свій
мартиролог, повсякчасно додаючи до нього нові відступи. Цього нам ніколи не
слід забувати. Нам ніколи не слід закривати очі на цю дійсність, що є
притаманною рисою Церкви ще й сьогодні. У наші часи Церква далі списує свій
мартиролог.
Нам не дозволено забувати про тих, які в
сучасну пору жертвують своє життя за віру й любов до Христа; яких за віру
арештовують,катують,мучать і засуджують на смерть; яких висміюють, упокорюють,
упосліджують, а то й виключають із суспільного життя. Нам не дозволено забувати
про мартиролог Церкви, ані християнських ісповідників віри наших часів.
Сучасний мартиролог Церкви списаний подіями, значно відмінними від давніших.
Сьогодні інші способи мучеництва й інший спосіб свідчення. Однак те все
випливає з того самого Христового хреста, доповнюючи його для нашого спасіння.
17 лютого цього року минуло 120 років від
дня народження Йосипа Сліпого. Його життєва дорога була довгою і тернистою. Він
прожив 92 роки, з яких 39 років провів в ув’язненні та на вигнанні.
Господь дав людині певне покликання –
жити, і жити гідно. Кожен з нас у своєму житті бачить присутність Божого
діяння. Адже Боже діяння не є громом з неба, а вплетене в людську долю.
Блаженніший патріарх сповнив своє
покликання. Він став оборонцем правди, Церкви, свого народу. Справжня оборона
почалася, коли він став наслідником митрополита А. Шептицького. А продовжилася
в тюрмах, на каторзі, на засланні. Кожен крок, кожне слово патріарха було
спрямоване на те, щоб наша Церква і народ стали перед світом, як велика
дійсність, перед якою стоїть велике майбутнє. Спробуймо заглибитися у життєве
русло такої неординарної особи, як Й. Сліпий, та побачити в його житті
присутність Божого діяння.
І. ЖИТТЄВИЙ
ШЛЯХ ПАТРІАРХА ЙОСИПА
СЛІПОГО.
В руці владичий посох, камалавка біла
На ясному чолі, задумливість в очах,
А в
грудях дух борця, пророча велич, сила.
Це Божий Післанець… Глава і Патріярх.
Євген
Крименко.
Верховний Архієпископ Кир Йосип Сліпий
походив із багатого «Золотого Поділля»
Серед мальовничих просторів Галицького
Поділля, на берегах річки Серет, розкинулося село Заздрість. Село оточене
хлібними полями та рясними садами. Це той край, про який славетна Леся Українка
писала: «Красо України, Поділля». Мало відоме колись село Заздрість стало знане
в усьому світі. Тут народився патріарх України Йосип Сліпий.
17 лютого 1892 р. у заможній християнській
родині Івана Коберницького-Сліпого та Анастасії Дичковської народився син,
якого назвали Йосипом.
Початкову освіту Блаженніший Йосип отримав
у рідному селі. Потім навчався в Тернопільській гімназії, яку закінчив з
відзнакою в 1911 р. В гімназії Йосип належав до найкращих учнів. Маючи 19
років, Йосип Сліпий вступив до Львівського університету, навчався на
філософському факультеті. Проте мріє він і про священиче покликання .
Йосип Сліпий хотів наукою пробити шлях для
Церкви по її тернистій і кам’янистій історичній дорозі.
Митрополит Андрей Шептицький, побачивши
незвичайний розум і серце молодого богослова у вересні 1912 року
висилає його вивчати вищі студії до Інсбрука в Австрію. Талановитий студент під
керівництвом знаменитих професорів набув всесторонні, глибокі знання з
богослов’я, філософії, філології, мистецтва.
30 вересня 1917 року Йосип Сліпий
повертається у Львів і одержує єрейські свячення з рук Андрея Шептицького.
Свячення відбулися в Унійській церкві монастиря студитів. Відразу після свячень
отець Йосип їде до Інсбрука, де захищає дисертацію і одержує академічний
ступень доктора богослов’я. Це відбулося в 1918 р. Однак молодий вчений прагне
продовжити навчання у славних папських університетах: Анджелікум, Грегоріянум
та в Орієнтальному інституті. Перебуваючи у Римі, отець Йосип пише багато
наукових праць. Він і до сьогодні є авторитетним автором у питаннях про
походження Святого Духа та Пресвятої
Трійці. Цитатами з цих праць користуються всі поважні автори. Перебуваючи в
Римі, отець Йосип, крім богословських предметів, вивчав мистецтво, подорожував
до Італії, вдосконалював знання чужих мов: французької, німецької, італійської
латинської та грецької.
У 1922 році митрополит Андрей кличе отця
Йосипа до Львова і призначає його професором догматичного богослов’я у
Львівській семінарії. Молодий учений розгортає широку наукову діяльність. Йосип
Сліпий засновує Наукове товариство, стає першим редактором квартальника
«Богослов’я».
А в 1926 р. отець-доктор Й. Сліпий стає
ректором Львівської семінарії, а згодом богословської академії. Отець-доктор
своїми постійними новими й оригінальними публікаціями давав добрий приклад,
підготовляючи студентів до наукової праці. Академія, часів Й. Сліпого, стала
осередком нашого наукового і культурного життя.
Передчуваючи свою недалеку смерть,
митрополит А. Шептицький разом з Папою
Пієм ХІІ номінував Йосипа Сліпого архієпископом з правами наслідства. Це
сталося 22 грудня 1939 року.
З більшовицькою окупацією та вступлення в
сан архієрейства починається новий період у житті цього велетня духа. Але на
придорожніх стовпах його шляху виднілися інші надписи: Львів, Київ, Сибір,
Єнісейськ, Полярія, Мордовія, Красноярський край…
ІІ.
ВЛАДИКА І МУЧЕНИК.
Події Другої світової війни внесли свої
корективи у життєвий шлях Йосипа Сліпого. Радянська влада поводилась доволі
агресивно щодо греко-католицької церкви, намагаючись у різні способи обмежити
її вплив на західноукраїнське суспільство.
За умов німецької окупації єпископ Сліпий,
як наступник митрополита, щораз більше мусів ангажуватись у політичну
діяльність церкви. Йому доводилось неодноразово брати участь чи представляти
митрополита Шептицького на численних заходах, організованих німецькою
окупаційною владою. Саме це згодом стане формальним приводом для арешту й
ув’язнення його радянськими органами державної безпики.
Після захоплення Львова радянськими
військами та смерті Шептицького на плечі нового митрополита ліг увесь тягар
управління церквою у нових політичних обставинах. Першочерговим завданням було
врегулювання взаємин між більшовицькою владою та УГКЦ. На переговорах, які
відбувались у Москві у грудні 1944-го, радянські представники заявили, що
греко-католики ,як і решта релігійних громад СРСР, з одного боку, трактуватимуться
відповідно до законодавчих норм радянської держави, а з іншого – ставлення до
УГКЦ залежатиме від її ж ставлення до націоналістичного руху в Західній
Україні.
Непримиренність позицій підпілля і
тоталітарного режиму спонукали митрополита опублікувати 28 березня 1945 року
звернення «До духовенства і вірних», де він намагався закликати обидві сторони
до вирішення конфлікту за допомогою мирних переговорів. Однак ще до його появи
17 березня 1945 року радянський вождь Й. Сталін особисто затвердив «Інструкцію
№ 58», в якій був наведений перелік заходів, спрямованих на ліквідацію УГКЦ та
її влиття в Російську православну церкву. Згідно з ретельно розробленим планом
11 квітня 1945 року було заарештовано митрополита Сліпого , а до кінця року і
інших єпископів.
Під час слідства, яке тривало понад рік,
більшовики намагались схилити Сліпого до
переходу на православ’я, однак той категорично відмовлявся. Тому перед
військовим трибуналом його було визнано винним у «зраді батьківщини» і
засуджено до восьми років примусової праці у таборах ГУЛАГу.
В час відступу більшовиків Йосип Сліпий
стояв під стіною, очікуючи розстрілу. Але в чудесний спосіб його було
звільнено. Кілька місяців волі. Кілька місяців служіння. І знову арешт.
Митрополита зі Львова перевели у Київ.
Помістили у камеру «одиночку». Нічні допити. Йосип Сліпий заявляє слідчим
суддям, що в їхніх протоколах брехня. Незважаючи на голод, нелюдське ставлення
слідчих, стало зрозумілим, що блаженні ший
готовий радше вмерти, ніж відступити від єдності з папою. Після року
слідства, нічних допитів, голодування розпочались довгі і часті етапи.
Новосибірськ, Маріїнськ, Боїм, Кіров,
Печора, Інта, Потьма…
У джерелах прочитується особиста
драма Сліпого та його церкви,
позбавленої права на існування. Співв’язні та співкамерники згадували про нього
як про людину, яка була готова іти до кінця за свою віру і переконання.
Свідчення не оминають увагою його любов до науки. Сліпий регулярно замовляв у
монахинь періодичні видання і книжки, а на запитання, чим би він послужитися
радянській державі, відповідав, що міг би працювати у бібліотеці.
5 березня 1953 року помирає Й. Сталін. Це
розбудило в таборах несподіваний вогник надії, якому судилося невблаганно загаситись. Й. Сліпого не звільняють. Знову
обшуки. Знову камера-одиночка.
У лютому 1963 року у світових мас-медія
з’явилась сенсаційна звістка про звільнення Йосипа Сліпого з радянських таборів
і його приїзд до Риму.
Особливу роль у звільненні митрополита
Сліпого відіграв новостворений секретаріат Ватикану у справі сприяння єдності
християн, який виявив усі ази витонченої дипломатії. Саме його працівники
зуміли налагодити контакти з дипломатом Джона Фітцджеральда Кеннеді Норманом
Казенсом, який за дорученням американського президента готувався до переговорів
з Нікітою Хрущовим у справі Кубинської ракетної кризи. Дорогою до Москви
Казенс прибув до
Рима, де йому було передано особисте прохання від Івана ХХІІІ у
справі звільнення Йосипа Сліпого та його прибуття до Рима для участі у Соборі.
Казенсу вдалось переконати Хрущова зробити жест доброї волі і дозволити Сліпому
переїхати до Рима. Згідно з домовленостями між Ватиканом і Кремлем Сліпий не
мав права розповідати про своє «кримінальне» минуле і про те, що йому довелось
пережити у радянських таборах. 9 лютого 1963 року Йосип Сліпий прибув до
монастиря Гроттаферрата у Римі.
ІІІ. ВИГНАНЕЦЬ
І ПРОРОК.
Архієпископ Сліпий почав тепер спокійно,
енергійно здійснювати своє нове служіння на вигнанню.
Він виступає по телебаченню, виступає
перед студентами в Папській Грецькій Колегії, кажучи, що навіть у наш час ви
можете опинитися в цілковито безбожному оточенні. Вас можуть назвати ошуканцями
та ворогами народу. Для Сліпого питання захисту церкви стало одним з
пріоритетних завдань його 21-річної діяльності у Римі. Він взявся здійснювати
мрію свого серця: Й. Сліпий заснував у Римі український католицький
університет. Це був тимчасовий маленький центр відродження уніатської Церкви,
заснований з умовою, що коли прийде свобода для України, то університет буде
перенесений на Батьківщину.
25 січня 1965 року папа Павло VІ іменував митрополита кардиналом. Перебуваючи
на вигнанні, кардинал Сліпий заснував і побудував Собор св. Софії . Цей храм
був побудований у 1967-68 рр. за власним планом кардинала. Це був ніби відбиток
Святої Софії у Києві. І до сьогодні Собор у Римі є духовним центром всіх
українців-католиків, розсипаних по всьому світі. Кардинал писав до Генерального
секретаря Об’єднаних націй, до президента Картера, заступаючись за свій народ.
Кардинал помер на запалення легенів, чи
радше зі старості, 7 вересня 1984 року, на 92 році життя. Найкращим вшануванням
пам’яті Послідовника Христа буде виконання його заповіту.
У червні 2001 року, перебуваючи з візитом
у м. Львові, папа Іван Павло ІІ посвятив наріжний камінь майбутнього
українського католицького університету. З нагоди 110 річниці від дня народження
патріарха Йосипа Сліпого відбулося урочисте відкриття львівського католицького
університету при Богословській академії. Він не дожив лише кілька років до
легалізації УГКЦ в Україні у 1989 році, однак повернувся на рідну землю у
вересні 1992-го і був перезахоронений згідно з його «Заповітом» у крипті собору
святого Юра у Львові поруч зі своїм попередником – митрополитом Андреєм
Шептицьким.
18 років тюрми і таборів, 21 рік життя вдалині від рідної землі. Він пройшов
хресне пережиття і терпіння, але, як Христос, не зламався і все це витримав, Бо
він більше, ніж хто інший, зрозумів суть християнства.
ВИСНОВОК
Життя Йосипа Сліпого
Коберницького-Дичковського – це яскравий приклад поєднання в одній особі
науковця, богослова, керівника академічних і наукових інституцій,
очільника УГКЦ. Вихідцеві з Тернопільщини судилось стати людиною
багатьох історичних, політичних,
культурних середовищ, які по-своєму впливали на формування його світогляду і подальшу долю.
Патріарх Йосип Сліпий та його попередник
митрополит Андрей Шептицький є взірцем духовних провідників народу, які вміло
поєднували організаційну роботу для відродження і розбудови Церкви з плідною
науковою та культурною діяльністю для добра нашого народу.
Саме таких людей потребує Україна в час
будівництва своєї держави. Кардинал
Йосип Сліпий належить до таких історичних постатей, про яких не кажемо «був»,
оскільки його ідеї випереджають час. Ми
кажемо: «Він є» зі своєю вірою в Церкву і народ. Він залишив нам урок любові до
України, урок єдності, зразок патріотизму.
Ми свідомого, що повинні дбати не лише про
те, щоб наші діти здобували знання, в галузі науки, але й про те, щоб дати їм
можливість осягнути велич духовних скарбів нашого народу, його історії та культури.
Україно,
Вітчизно моя!
Все, що маю, даю тобі я:
І майно, і
знання, і всі сили,
Щоб тобі на
добро послужили.
Роман Завадович.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1. Патріарх Йосип Сліпий. Ісповідник віри.
Методичний посібник. – Львів, 2002. – с.96.
2. о. Атанасій В. Пекар,ЧСВВ. Ісповідники
віри нашої сучасности / 2-ге вид. – Львів; Місіонер, 2001. – с. 288.
3. Мишанич О. Митрополит Йосиф Сліпий перед
«судом» КГБ (за архівними джерелами). – Київ, 1993.
4. Заповіт патріарха. – Львів: Логос,
1995//Заповіт Блаженнішого Патріарха Йосипа. – Тернопіль, 2010.
ДОДАТКИ
З
духовного заповіту Йосипа Сліпого :
«…народився
я і був вихований українській християнській,хліборобській,глибоко віруючій
родині. Вона передала мені віру в Христа і любов до нього!Тому сьогодні з
синівською вдячністю молюся за них! Батьки, християнська родина-це основа
здорового суспільства,народу,нації. Це запорука їх росту і сили!»
«Служив
я в українській богословській науці, стараючись воздвигнути її з руїн, оновити її у свідомості, що наука
– це один з наріжних каменів-стовпів відродження і сили народу, а богословська
наука – це євангелівський заповіт Христа – «Ідіть і навчайте всі народи…»
Зі
спогадів Йосипа Сліпого:
«Етапна
в’язниця в Кірові залишила в мене сумні спогади. Це була найбрудніша в’язниця.
Мільйони блощиць, в камері суцільна темнінь. Тільки тоді, коли приносили
вечерю, ставили мізерну нафтову лампу, яку відразу ж забирали, залишаючи нас на
поталу паразитам. Три ночі в цій в’язниці – це справжня мука. А втім ще більших
мук я зазнав від людських паразитів – злодіїв».
Звіт очевидця, австрійського громадянина,
професора Франса Гробауера, який кілька місяців жив в одному бараку з
митрополитом:
«Вагоном сильно шарпнуло, і поїзд
поволі зупинився. Знадвору чути роздратовані переклики і поспішні кроки. Хтось
вигукував накази. Засуви важких дверей нашого вагона відсунулися. Зграя
політ-солдатів втиснулися до середини і з пістолетами в руках почали виганяти
нас у зимову, холодну,як лід, ніч.
Перед нами лежало поле, вкрите глибоким
снігом. Пройти крізь снігові замети було надзвичайно тяжко. Раз-у-раз хтось
падав, і здавалося, що загрузне в снігу назавжди. І зі мною була подібна
справа. Довга подорож у ці Богом забуті під полярні сторони, а перед дорогою
тюрма в одиночній келії протягом двох з половиною років виснажили мої сили.
Аж от поблизу від мене якийсь в’язень
звалився з ніг. Негайно підскочив до нього конвоїр і почав «підкріпляти» його
рушничним прикладом. Мій сусід з трудом підвівся на ноги, зробив два кроки і
знову повалився. Я перебрів снігом до знесиленого, вхопив його мовчки під руку,
а другою рукою вхопив його речі. І так ми в двох ішли.
Познайомившись ближче з моїм товаришем
недолі. Досі я знав лише його прізвище: Сліпий. Я здогадувався, що він – священник; на це вказувала його
зовнішність:достойна постать, повна гідности поведінка, посивіла борода. І
справді, я не помилився. Після деякого вагання
в’язень відкрив карти: переді мною стояв львівський архієпископ. Дуже тяжка подорож постарила його
передчасно. Він сидів утомлений на своєму наплічнику й чекав, як усі інші, що з
нами робитимуть. Аж тут несподівано відчинилися двері. До кімнати впали два
зухвалі парубки. Очима розглядалися по
присутніх, немовби когось шукали. Їх погляд зупинився на митрополиті. В одну
мить прискочили до нього й знову щезли, скоріше, ніж можна було очунятися.
Разом з ним щез також багаж владики. Князь церкви лежав на підлозі, з його уст
і носа сочилася кров».
З
Заповіту Патріарха:
«Моє прибуття до Риму, як і моє
ненадійне звільнення, були супроводжені нерозгаданими знаками. Найкраще
змальовував це у своїй промові, виголошеній з нагоди посвячення собору Св.
Софії 28 березня 1969 р. Президент італійської посольської Палати Юлій
Андреотті: «Коли прибули до Риму, відбулася своєрідна заслона мовчання. Дивний
цей наш світ! Бо цей світ, в якому існує страх віддати пошану переслідуваному,
керуючись бажанням перешкодити в тому, щоб, бува, переслідувач не взяв цього як
виклик. Ми були б привітали Вас з такою радістю, з якою християни Риму вітали
св.. Петра тоді, як його звільнено».
«Поховайте мене в нашому патріаршому соборі
Св. Софії, а як воплотиться наше видіння і востане на волі наша свята Церква і
наш український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну
українську землю і покладіть її у храмі Св. Юра у Львові біля гробниці Слуги
Божого Андрея.»
Немає коментарів:
Дописати коментар