КОСТЕЛ СВЯТОГО ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ та духовне життя польської громади в м. Самборі XVI - XX ст..

Робота учасника конкурсу

«Звід пам'яток природи, історії культури, архітектури

Львівщини»

у номінації «Історичні та архітектурні об'єкти

Львівщини»

КОСТЕЛ СВЯТОГО ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ та духовне життя польської громади в м. Самборі XVI - XX ст..

Виконав: учень 11 класу

СЗШ №4 м.Самбора

Михайлов Віктор

Керівник: Іванишко І.М.

Самбір 2015

План

Вступ.

Розділ І.  Фундація костелу Івана Хрестителя в Самборі.

Розділ II. Діяльність парафіяльного духовенства.

Розділ III. Мирянський рух.

Висновки.

Список використаної літератури. Додатки. 

Вступ

Актуальність теми. Дослідження з історії Самбора особливо періоду XVI-XX століття має продовжуватись і сьогодні, адже тут існує ще багато білих плям і спірних питань,які чекають свого вирішення на сторінках наукових робіт.

В центрі Самбора на підвищенні стоїть найвеличніша і найстарша споруда міста парафіяльний костел Івана Хрестителя — пам'ятка архітектури XVI століття загальнодержавного значення. Попри це важливе значення немає комплексного, повного дослідження історії цього костелу, яке б могло нам показати і розкрити вповні історію цієї давньої, загадкової святині.

Вітчизняна історіографія майже не приділила уваги дослідженню історії костелу. В нашому розпорядженні лише розвідки польських дослідників. У зв'язку з цим написання цілісної історії костелу та вивчення його ролі в духовному житті самбірської громади набуває актуальності.

Об'єкт, предмет дослідження. Об'єктом дослідження є культурно-релігійне життя самбірської римо-католицької громади.

Предметом є релігійні напрямки, особливості місіонерської діяльності, діяльність парафіяльної громади, думпастерів, мирянського руху, місце костелу в духовному житті самбірчан.

Мета роботи. Метою роботи є проаналізувати факти та події з історії виникнення та розвитку римо-католицької громади, функцію костелу, його історію і показати значення костелу, як в давнину так і до початку XX століття, значення його в житті міста, польської громади, духовного і релігійного життя.

Джерельна база. Джерельну базу нашого дослідження складають:

-Грамота Снитка з Мельштина від 13 грудня 1390 року;

-Грамота Едгильбети, вдови по Сниткові,з 1402 року;

-Привілей від 20 жовтня 1415 року короля Владислава Ягайла, який уфундував перший польський парафіяльний костел;

-Списки польських парохів;

Хронологічні дані. Хронологічні межі нашого дослідження охоплюють період з кінця XVI століття, часу фундації костелу, по перші десятиліття XX століття, що є історичним рубежем в Європі.

Історіографія проблеми. Окремих досліджень костелу Івана Хрестителя в Самборі є небагато. Серед них в першу чергу слід виділити праці польських дослідників,таких як: Kuczera А, його двохтомна праця Samborczyna. Вона мстить багато цікавої інформації, ОПИСИ документів, які на сьогодні втрачені, присвячено великий розділ опису будівлі костелу. Stanislaw Sedynak, його стаття - Sambor – miasto nad gornym Dniestrem. В цій статті описує історію костелу від заснування до сучасності.

Серед вітчизняних дослідників варто згадати монографію Ю. Рабія «Княжий город Самбір»-це досить цікава робота. Описуючу історію Самбора, він також приділяє увагу історії костелу Святого Івана Хрестителя і цього значення в історії самбірської громади.

Короткий нарис костелу міститься в статті Д. Каднічанського «Костел Івана Хрестителя в Самборі.»

Отже, на сьогодні історія костелу є мало вивченою вітчизняною історіографією, немає комплексного дослідження історії цієї святині.

Розділ І. Фундація костелу Івана Хрестителя в Самборі.

Релігійне життя парафії проходило в гарному, прекрасному, стародавньому костелі Івана Хрестителя. Перший костел з часів заснування парафії був дерев'яний, це було в 1370 році, згорів до тла в 1498 році. На тому самому місці побудовано новий, мурований, точної дати побудови цього костелу невідомо, є тільки приблизні дані між 1530-1568рр.Під кінець XVI століття костел був посвячений Львівським митрополитом Яном Демітром Суліковським. В 1637 році внаслідок величезного пожару згорів цей костел, залишилася тільки захристія. Звалилася вежа, спалилися в костелі всі вівтарі, але костел був скоро відновлений з візитом Перемишльського єпископа Петра Наленч-Глебінського, з 1642 року описаний, як дуже оздоблений і відновлений, завдяки офірі пароха Степана Січінського, сина Матея з Шечін, Кашпеляна Вишегородського, королівського секретаря, а також внука, брата Перемишльського єпископа Станіслава Рогаля з Шечін-Шечінського. Король Владислав IV, визнав незвичні заслуги цього пароха біля будови цього костелу і надає йому брати десятину з усіх сіл Самбірського району. В 1664 році приїхав до Самбора Перемишльський єпископ Станіслав Саровський і консекрував відреставрований костел, а 23 грудня 1689 року священик Іван з Дембя-Демські посвятив новий, великий дзвін на костельній вежі, надаючи йому ім'я Івана Хрестителя, також і костел від початку свого заснування був під іменем святого Івана Хрестителя. Костел не має одного стилю тому, що під час реставрації до готичного стилю, додано стиль бароко з масивною вежею, яку видно з усіх сторін.

Костел перед пожаром мав дев'ять вівтарів, один головний і вісім побічних. Головний вівтар був з'єднаний з двома бічними, які сягали до половини тоді замурованих вікон. На місці спалених вівтарів, збудовано нові, які проіснували до 1888 року. В цьому році з приводу майбутньої візити Перемишльського єпископа Солецького, в самбірському костелі приступили до його реставрації. Розібрано і відчищено старий вівтар з 1640 року, замінено спорохнівший низ до висоти святих фігур, залишаючи решту великого вівтаря в такому стані в якому бачимо його до сьогодні. Стародавню фігуру Ісуса Христа на хресті досить незграбну, замінено на стару фігуру Ісуса Христа на хресті, яка знаходилася тоді біля входу. Ця фігура походить з часів реставрації костелу в 1640-1642 року. Патрон костелу святий Іван Хреститель не мав свого образу в святині, а тільки назовні костелу понад великими дверима, де сьогодні знаходиться кругле вікно, там знаходився малюнок голови Івана Хрестителя. На замовлення вималював його в 1888 році Іван Тобінський з Жешова, який малював і цілу внутрішню частину костелу. Сьогодні цей образ знаходиться в головному вівтарі в горі представляючи зсічення голови святого Івана Хрестителя.

Одночасно розібрано два спорохнілі бічні вівтарі, сполучені з головним вівтарем, розширено замуровані до половини вікна, а також зрівняно їх всіх по горизонталі.

В 1846 році під час пожежі в центрі міста згорів також дах костелу на половину вищий від сучасного. Біля головного вівтаря дано дубовий малюнок. Біля вікон готичного стилю, аж в 1923 році поміщено чотири образи, а в 1924 році - п'ятий, які показують нам цикли з життя святого Івана Хрестителя. Перший вітраж повідомляє Захарієві про народження святого Івана, який фінансували місцеві священики , працюючі в парафії;другий вітраж представляє святого Івана, який навчає людей над Йорданом, фінансували парафіяни з недільних офір; третій вітраж представляє хрещення Ісуса Христа, фінансував Перемишльський єпископ-Нельчок, який працював священиком у Самбірській парафії; четвертий вітраж представляючий «Зауваження Герода через святого Івана», фінансувала християнська корпорація громадян міста Самбора в 1924 році. Вітражі було замовлено на фірмі «Фірма вітражів Зеленського в Кракові», це все змонтував місцевий підприємець Ігнець Свехло.

Давні вічні вісім вівтарів з 1642 року усунено в 1886 році, на їх місце змонтовано тільки чотири бічні: два цілком нові, а два відреставровані, присвячені серцю Ісуса Христа, Матері Божій Скорботній, святому Антонію і святій Варварі.

Збудований новий хор і новий орган, замовлений в найкращого з країни органного майстра - Івана Сливінського. Образ Матері Божої Скорботної намалював Млодницький зі Львова , а образ Святого Антонія уфундував, приватний підприємець Микола Домарадз, фабрики машин в Перемишлю. Також було закуплено в Івана Маєрського в Перемишлю нову амбону, а місцевий слюсар Зекглер, зробив залізну гелерію, яка служила для очищення костелу від пороху і павутиння. Підлогу костелу викладено п'ятьма вагонами плит, а біля головного вівтаря мармуровими плитками.За реставрацію костелу з стаціями хресної дороги заплачено Тобінському три тисячі злотих. Дубові лавки біля головного вівтаря справлено і відполіровано бурштинським лаком, привезеним з Відня. На весну 1889 року проведено реставрацію захристії.

Весною 1839 року відреставровано задню частину костелу, викинувши камінь, а поставивши теребовланську плитку. Двері з заглиблення висунуто на зовні, а на цьому місці вміщено ще одні. В 1926 році з приводу зростання культу ангельсько-красивої Кармелітоним, святої Тереси, який поміщено в бічній лаві при образі святої Барбари, новий великий образ на полотні цієї самої святої вміщено на вівтарі Божої Матері. В 1925 році місцеве братство «Верлички» подарувало образ Серця Ісуса Христа за суму сімсот злотих , в 1928 році дерев'яну статую святої Тереси оновлено. В 1928 році видано триста злотих на оновлення літургічного вбрання. Місцевий передміщаник Іван Ручай зробив в 1926 році нову хоругву для молоді в голубому кольорі, а новий образ святого Станіслава , мальований на полотні, вміщено як додатковий образ в вівтарі Серця Ісуса. В 1927 році підприємець Франц Залер зробив дві електричні люстри, які підключено до електричної сітки, які ефективно освітлюють великий вівтар і пресвітерій.

В 1929 році відновлено великий вівтар клитом три тисячі злотих. Крім риштовки, малювання пресвітерію коштувало три тисячі п'ятдесят злотих, а риштовка вісімсот злотих, зроблено новий міх до органів.

Початкові доходи костела невідомі, але вони постійно збільшувалися, завдяки подарункам польських королів, а також багатих панів і самбірських міщан. Снитко з Мельштина подарував парафії два лани грунту з яких один був на Дольним, а другий на Гурним передмісті. Ці багатства побільшувала вдова по Сниткові - Ельгибета. В 1415 році король Владислав Ягайло дарує парафії «Ловив - став». Головну частину доходів парафії становила костельна десятина, яка збиралася в натурі, десяте з урожаю зерна, яка знаходилася в складі біля парафії.

В 1538 році Зигмунд І за порадою своєї жінки королеви Бони, дозволяє, щоб Самбірські парохи в дальшому часі збирали данину з ближніх сіл - Місткович, Чернихова і Ралівки. В 1595 році король Сигизмунд III назначає самбірській парафії десятину з села Бабино, а в 1605 році десятину з сіл: Озимина, Прус і Ісаї, а також з солі копалень Старої солі. Король Владислав IV в 1645 році надає Самбірському парохові і улюбленому секретарю священику Степану Шецінському і його наступникам десятину з сіл: Нагуєвичі, Висоцьке, Ліпші, Розлуч , Стрільбичі, Ясениця ,Стрілки, Сприня. Привілей цей був затверджений королями Яном Казимиром 1656 року і Михайлом Корибей - Вишневецьким 1669 року.

Крім королівських дарів зустрічаємо з плином часу, дарунки на костелі багатих панів, світських і духовних, віруючих міщан і передміщан самбірських. Всі вони без різниці старалися збільшити і збагатити, прикрасити костел, каплички, зміцнити святу віру і віддавати пошану Богу. З кожним роком кількість добродіїв костелу зростає, це засвідчує виразно, що справа костелу, святої віри і спасіння душі, стала центральним пунктом навколо якого розвивається приватне життя кожного жителя Самбора.

В 1647 році Перемишльський єпископ Миколай дарує костелу новий вівтар біля вівтаря святої Катерини і призначає окрему суму на отримання цього вівтаря. В 1602 році Анна з Фельштинських Гербутів проживаючи в Ухунську, воєвода Белзу створили фундацію для вівтаря святої Анни. У 1623 році селянин Якуб Бішик з Угерців записав цілий свій маєток на фундацію «Зняття з хреста Ісуса», яку затвердив Гроховський єпископ. Також була фундація Якуба Андрищака, фонд якої складав шість загонів землі, поблизу костелу святої Барбари, які тягнулися від будинків передмістя до границі села Бісковичі.В 1663 році мер міста Венедикт Левандовський і радники зобов'язалися віддати на потреби парафії кожного дня по п ять кілограм сала отриманого від самбірських різників. Іван і Тереса Мафронковські, самбірські міщани дали з свого доходу на кожен день платити відсотки святої літургії за померлі душі і фундаторів. Матей Яшкевич Хазен, передміщанин, вмираючи в 1671 році записує суму біля двох тисяч злотих на всі костели в Самборі і убогих. Гонората Щербич, вдова по Миколі Щербичу, ткацькому майстру, заявила в 1714 році до міських актів, що з волі чоловіка і своєї дарує каменицю Погасько-Щербичовську, яка знаходилася між кам'яницями Лаврентія Войчинського і Вегниковича на власність римо-католицької парафії в Самборі. Подружжя Іван і Тереса ... самбірські міщани, офірували значні суми на парафіяльний костел. Станіслав Вахулко міщанин самбірський повідомляє в 1759 році до міських актів разом з священиком Андрієм Лорентовичом, фундатора брацтва «Святої трійці» костела парафіяльного в Самборі, що офірує костелу суму двісті злотих.

Розділ II. Діяльність парафіяльного духовенства.

Коли була створена римо-католицька парафія в Самборі, досконало цього не знають. Приблизно це було в 1390 році, коли перший локаційний документ Снитка з Мельштина з року 1390, згадує вже про існуючу парафію. Найдавніші акти парафії в Самборі подавали дату створення 1370 рік. Ця доба була занотована на старому образі Матері Божої Скорботної, з назвами всіх самбірських парохів починаючи від 1414 року. Самбірська парафія була спочатку значно більша, а ніж сьогодні, охоплювала також пізніші парафії в Бісковичах, Стрілковичах і Калинові, належала до Перемишльського єпископства, який був дуже розгалуженим. Римо-католицький єпископ в Перемишлі було поділено в кінці XV століття на сім деканатів, причому Самбір був п'ятим за кількістю. З часом число деканатів зросло, що Перемишльський єпископ Вацлав Херонім Сераковський (1742-1760рр.) поділив свою децезію на три архієдиконати. Тому до перемишльського архієдиконату належав, як другий деканат-самбірський, а до нього аходили парафії: Новий Самбір з філією в Стрілковичах, Старий Самбір, Стара Сіль, Турка, Винники, Дрогобич, Стрий, Сколе, Меденичі, Рихтичі, Дубляни, Лановичі, Воютичі.

З початком заснування парафії до 1685 року керували парафією світські парохи, починаючи з 1685 року до 1786 року - сестри-законниці-Місіонерки, а від 1786 року до сьогоднішнього дня знову світські священики - парохи. Від священиків місіонерів слід відрізняти, колегію світських священиків «Мансіонаріїв«, які були створені в 1589 році в Самборі, але з документів парафії «Сосіа зигішп» створення відбулося в 1605 році за тодішнього самбірського священика Франца Помарського, як фундація «Мансіонарія», затверджена в січні 1606 року перемишльським єпископом Матвієм Порай де Боженна Петровського. Згідно з акту організації були вони сталими помічниками пароха і самбірського декана, маючи стислі обов'язки в самбірській парафії і в самбірському парафіяльному костелі. Мали підданий собі вівтар Матері Божої в самбірському парафіяльному костелі з обов'язком відправляти протягом усього року співаної служби Божої. Утримання своє черпами з доходів парафії в Стрілковичах, десяток з села Дубрівка і Ісаї, ринку на передмістю і сорок мірок солі з Дрогобицьких копалень.

В 1685 році недано бенефіцій місіонерам в Самборі і першим парохом місіонером був Франц Делпаці (1685-1686рр.). Місіонери працювали в парафії до закриття закону 1778 року, а в 1786 році самбірському пароху призначено на поміч п'ять священиків отців Бернардинів. І з цього часу до 1847 року вони працювали, як помічники тогочасних парохів. Завдяки останньому пароху Ядлінському, отців Бернардинів 1847 році було перенесено до вибудованого монастиря між костелом та

українською церквою. З цього часу допомога отців Бернардиків закінчилася в парафіяльному костелі, а на допомогу пароху було надано два світських священиків - вікаріїв.

Бернардини розвинули велику місійну роботу, ціллю якої було розбудити релігійний дух з думпастерською роботою самбірських парохів, яке отримало саме релігійне життя і релігійна практика побожних парафіян.

Список римо-католицьких парохів від 1414 року, складений на підставі записки священика Михайла Нипецького з образу Матері Божої Скорботної у 1801 році на підставі земських актів:

1. парох, священик Клеменс 1414 до 1440;
2.парох Петро з Жешова 1440 до 1460;

3.священик Станіслав Кервицький 1460 до 1492

4.священик Іван Кровицький 1492 до 1526 королівський писар;

5.священик Альберт Красно 1526 до 1536;

6.священик Григорій Мумоновський 1536 до 1562 канонік перемишльський; 7.Андрій Берила, священик 1562 до 1594 декан;

8.священик Матяш Вишомирський 1548 до 1594 канонік канітули Перемишльської; 9.свяшеник Микола Тарановський 1594 до 1603 канонік Краківський; Ю.священик Франц   Помаський   1603   до   1607   декан   і   секретар   короля   Сигизмунда   III;

II .священик Станіслав Мешковський 1607 до 1625;

12. священик Магнус Нийовицький 1625 до 1640 канонік перемишльський; ІЗ.Стефан Снінський, парох з 1640 до 1648 секретар короля Владислава IV, на поміч приділено йому священика Якуба Домарадського, мансіонарія; Н.священик Іван Сатинський 1648 до 1652 канонік;

15.Александер Замоський, парох з 1652 до 1655 перемишльський парох, допомагав йому Валентин Дудкевич;

16. священик Іван Янулович, парох з 1655 до 1670, перемишльський канон, на поміч приділений йому священик Павло Лучкевич;

17.Станіслав де Броніковський, парох з 1670 до 1676 канонік перемишльської калітули; 18.священик Александер Ланденхаус Волф, парох з 1676 до 1679; 19.Іван Фрондемін, парох з 1679 до 1681, місіонер, сповідник короля Яна Собеського; 20.священик Іван Фабрі, парох з 1681 до 1685, на поміч приділені йому священики: з 1676 року священик Єдконський і священик Александер Рижицький, обоє вони місіонери; 21.священик Франц Делпаці, парох з 1685 дл 1686, місіонер;

22.Іван Григлевич, парох з 1686 до 1691, місіонер, приділені йому були: священик Амбрози Готловський, Іван Данакович, Шимон Ковальський і Себастіян Суліковський, парох костелу святого Миколая біля лікарні;

8

23.Кшиштоф Алнуті, парох з 1691 до 1693 місіонер, приділені на поміч були: священик

Павло Грилевич і священик Явноцький, парох костела Святого Миколая;

24.священик Іван Треттер, парох з 1693 до 1694 місіонер;

25.священик Шимон Закливич, парох з 1700 до 1707 місіонер;

26.священик Бортломей Ступчинський з 1700 до 1707 місіонер;

27.Михайло Вальтер, парох з 1707 до 1710, місіонер. На поміч приділено священика

Валентина Фатовича;

28.Казимир Колхановський, парох з 1710 до 1718, на поміч приділено Франца Фатовича; 29.Матяш Ольшинський, парох з 1718 до 1728, місіонер; ЗО.Казимир Колхановський, парох з 1728 до 1731, місіонер;

31 Іван Вічковський, парох з 1731 до 1744, місіонер.Приділено на поміч священика

Казимира Кохановського, місіонера;

32.Домінік Яневич, парох з 1744 до 1751, місіонер;

33.Іван Пашавський, парох з 1751 до 1752, місіонер;

34.Іван Мелвінський, парох з 1752 до 1753, місіонер;

35.Андрій Нівінський, парох з 1753 до 1763, місіонер. На поміч приділені були: священик Андрій Лорентович і священик Якуб Соколовський, місіонери;

Зб.Юзеф Павліковський, парох з 1763 до 1772, місіонер, на поміч приділені були: священик Станіслав Лассота і священик Микола Очавський, місіонери;

37.1гнацій Титян, парох з 1772 до 1778, місіонер;

38.Габріел Коляда, парох з 1778 до 1792, перший колишній місіонер, отримав світський беліфіцій 25.VIII. 1778. На поміч призначені були: священик Каспер Бочковський, капелон Бригідонз 1770 року, священик Казимир Паваскевич і священик Андрій Лорентович, колишні місіонери;

39.Михайло Шипецький, парох з 1792 до 1806, декан Самбірський, Холмський і Перемишльський;

40.Іван Костецький, парох з 1806 до 1834, самбірський декан;

41.Іван-Павло Єдлінський, парох з 1835 до 1877, пенсіонер, професор теології парохів, самбірський декан перемишльський, помер в 1877 році, на 87 році життя;

42.Фелікс Заглоба Смоленський, парох з 1878 до 1887, пенсіонер, професор теології моральної і колишній декан перемишльський;

43.Іван Дорнвальд, парох з 1887 до 1909, перемишльський декан, хороший громадянин міста Самбора, самбірський декан, помічник папи Римського леона XIII, помер в 1909 році на 91 році життя;

44.Людвиг Біковський, парох з 1910 до 1918,Ярославський декан, Самбірський декан, відзначений золотим хрестом з короною;

45.Адальберт Шефранський, парох з 1920 до 1930, Самбірський декан, помічник папи-римського, референдом канцелярії єпископів.

46.Михайло Зайка, парох з 1930, старший військовий капелан.

Розділ III. Мирянський рух.

При парафіяльному костелі від найдавніших часів створилися громади або спілки вірних, звані братствами. Ці спілки були створені в релігійних або фундаторських цілях, які були затверджені костелом.

Завдання братства полягало в відданні честі таємниці віри або святим і чистоті. Костел охороняв братства, як досконалий осередок, спомагаючи їх в цій нелегкій праці, а членів обдаровує різними духовними дарами, уділяючи їм відпустку гріхів в день вступаючи у братства, під час торжеств у братствах і годину смерті, а також інших менших добрих вчинків, згідних з уставою братства.

В Самборі існувало при парафіяльному костелі найстарше братство "Літерературне"¹³ Назву воно отримало таку тому, що його члени відправляли псалом і інші молитви по латині. Братство мало багато членів, переважно це були розумні і найбагатші міщани.

В 1648 році член цього братства Томаш Вичко, передміщанин, дарує братству чотирнадцять загонів орної землі, яку називали " Територія Величковських,яка знаходилася між землями Мадайовського і Каласинського, аж до села Ралівка. Натомість братство зобов'язувалося на всі віки кожного дня раз на пів року відправляти за його душу Службу Божу. Подарунок цей від імені братства прийняли

В. Косчега А. Samborszyznа – Sambor -1935 Т.7. 8 336 -338.

Сеньйор брацтва - Александр Ханусович, мер міста - Альберт Нізович, Фелікс Гейсерович, Якуб Чизовський і члени брацтва. "Літературне" брацтво мало власний участок? земельний надія, який в 1681 році продано Альбертові Гудзинові за двісті флоренів.

Другим брацтвом було брацтво "Святої Анни ", створене львівським архієпископом Іваном Деметріумом - Соліновським в роках 1589 і 1595, а затверджене через Апостольську столицю в 1660 році через священника Валентина Дудневича, монсіонарія?. Це брацтво було забезпечене " Покоровським ", це власність Івана і Регіни Чечотів. Крім цього брацтво посідало великі суми, забезпечені передміщанами, які платили кожного року невеликий процент до каси брацтва.

Брацтво "Святого Шкаплера "прислуговуючи спочатку тільки закону кармелітанському і разом з ним в 1393 році створене в Кранові, розповсюджувалося дуже скоро в Польщі, маючи повсюди успіх .В Самборі було створене при парафіяльному костелі в XVII ст., маючи маєток, земельну ділянку Пасурського, яку пізніше називали Старобрамською, з якої платили державний податок до каси брацтва.

Брацтво "Святої Трійці" проводило охорону над хворими і убогими, в спомагало бідних людей і робили іншим милосердні вчинки. До побожних наук належало духовні чування, які брати відбували відбували в ціль покути не тільки приватно, але і в костелі. Жінкам це було дозволено лише у власному домі, при дотриманні всіх вимог скромності. Багатство - це посідало суму п'ятсот флор і сім процентів отримали з кам'яниці Валентина Богусевича.

В 1765 році священик Андрій Лорентович, як головний цього брацтва, вносить до міських актів заяву проти Григорія і Теодора Манькомів з цього приводу, що вони мають сплатити борг п'ятсот флор, не плативши домовлений процент в касу брацтва.

Брацтво "Святих таїнств " мало за завдання віддавання честі Ісусу Христу, його доброму серцю, а також вирощування винагороду зі зневаги, яких Ісус Христос отримує від невдячних християн. Це брацтво мало в 1660 році збережену суму сто флор в маєтності Івана Чунни і Катерини Циганцевни , подружити Самбірських передміщан.

Ще існувало при парафіяльному костелі брацтво "Святої ... ", засновником якого був Вартомей з Перемишля, бакалавр святої теології,домініканський проповідник в Кракові 1785 року. До того ж до брацтв записувалася шкільна молодь, зобов'язуючись чистоту і цноту Марії. Зустрічаючись віталися словами: "Слава Ісусу Христу ", співали годинники і молебні в костелі. Приймали участь в костельних торжествах.

Ступаючи кожного дня по крихких плитках костелу, навіть не підозрюючи, що під нашими ногами сплять вічним сном два хороших друзів, визначні члени міста, по жадаючі визнавці християнської віри,славетні - Шафроннович Ігнецій Баркшан Севастіан. Це останній офірував гарний заповіт, в якому проявляється глибока віра і християнське милосердя.¹⁴

Розпочинає ... свій заповіт наступними словами: "В ім'я Отця і Сина і Святого Духа " .... Говорить,що він людина грішна і просить його поховати в підземеллях костелу, а всі свої добра за це, віддає костелу.

Довкола костелу знаходиться парафіяльний цвинтар, навколо якого хоронили міщан, до часів австрійського цісаря Иосифа II. На цьому давньому цвинтарі залишився гарний пам'ятник, збудований по лівій стороні входу до костелу, у формі оригінальної вежі, оздобляючої місце вічного спочинку незвичайного для своїх душпастерських заслуг, священика, пароха Андрія Баргела (1562 -1578 рр.).¹⁵

Попри могилу священика Андрія Баргела, оздоблює цвинтар фігура каменю Баняйком, місцевим каменярем, за рахунок Агнишин Лучкевич, вдова по Валентинові з середньої.

В. Косчега А. Samborszyznа – Sambor 1935 Іп. 8. 328 -330.

Додатки: 3

Біля костелу знаходиться одноповерховий парафіяльний будинок. В цьому будинку знаходилося на протязі якогось часу духовний семінарій для клериків ,яким завідував - священик місіонер, закладене тут в 1689 році або з початком XVIII ст.

Польські королі цінували світлість і повагу самбірських парохів ,часто не знаючи їх королівськими комісарами, переказуючи їм до розгляду і розсуду дуже важні і відповідальні судові справи між міщанами і передміщанами міста Самбора,між містом Самбором і шляхтою¹⁶. Найбільша думка про них розходилася коли бачимо їх, як арбітрів або королівських комісарів у Львові, Перемишлю, ... Самбірські порохи цілою душею і серцем віддавалися науці молоді в парафіяльних школах, дякуючи цьому Самбір вже в XV ст. був, як важливий осередок наукового і релігійного життя.

Молодь маючих досконалих керівників з захватом тягнулися до науки. Міщани слухаючи гарних і будуючих проповідей, розпочинали і закінчували кожен день з Богом. Використовували кожному кроці, на практиці християнської цінності, показували велику любов до Бога і друзів,ближнього через особисті податки на ціль костелу,бідних і самотніх. Дякуючи великій щедрості міщан і великому авторитетові

Рабій Ю. Княжий город Самбір. Львів - Самбір - Ютика,1999.

Духовних проповідників місто Самбір завдячує, хоча були хронічні бюджетні труднощі, могло на протязі декількох століть організовувати великі милосердні вчинки для хворих, убогих або попадаючих в неволю. Міські акти переповнені великою кількістю найрізноманітніших записів і видатків на побожну ціль через міщан і передміщан.

Місто Самбір лежало посередині видатних шляхів ідучи від перемишльського єпископа і Львівсько - Галицького .Під час коли в Перемишлі працював земельний і працьовитий єпископ Ерін Де Вінсен, франчіжканин? ( 1377 - 1399рр.), а у Львові був відомим з святочестивості, благословенний архієпископ Галицько - Львівський Якуб Степа, франчіжканин (1391 - 1409рр.) Двоє ці достойні духовні, як і їхні наступники, причинялися до утримання релігійного життя на високому рівні, що Львівський архієпископ визволив через заможну родину Одровожих , вихваляючи гідність старостів самбірських і львівських, а єпископи Перемишлянські за допомогою заможних родин Херербургів і Мнішхів, яких інтереси збігалися в Перемишлі і в Самборі.

Не дивно, що життя приватне міщан і передміщан, а також їх життя публічне ставало під знак релігійної практики. Костел був осередником зацікавлення кожного міщанина і передміщанина.

В. Косчега А. Samborszyznа – Sambor -1935 Т.1. 8 331 -332.

Чамура Г. і ін. Самбір і Самбірщина. Дрогобич. 2005. С. 88

Парафіяльний костел заповнював свої лави дрібною передмістською
людністю, яка спішучи в своєму народному вбранні кожну неділю і в свято до свого улюбленого костелу, на обідню Службу Божу.¹⁹ Тут кожен займав приписане йому за звичаєм місце, щоб вільний від розбіжності думок міг зі спокоєм віддаватися концентрації і милосердній молитві. Молодь ставала спереду, за нею по лівій стороні діти і жінки, по правій стороні кавалери і дорослі господарі. Між священиком відправляючим Службу Божу, а побожним людом вірних, створювався в певній мірі містичний зв'язок, який об'єднував серця і душі сповнені на вдячність і похвалу. Найсвятішій істоті Божій. З голосів людей передмістя розлягалися повні надзвичайного чару, престарі костельні пісні, як наприклад в час Великодня: "Христос Воскрес " "Через твоє святе Воскресіння ", в час Різдва Христового "Поздоровлений   будь   королю   ангелів, а   так   же   в   звичайні неділі   і свята:"Богородице " "Святий Дух завітай до нас " Говорилося між людьми в костелі: "Спів є хорошою допомогою, бо хто співає, цей два рази молиться " Хто тільки увійшов до розмоленого від співу парафіяльного

 Рабій Ю Княжий город Самбір. Львів - Самбір - Ютика, 1999 - с.220

          Костелу під час недільної обідньої служби Божої, втрачав все і єднався з хвилею релігійного відчуття, складав своє серце біля ніг чудового розп'ятого Христа. Якесь дивне відчуття охоплювало груди передміщанина і самбірського ремісника, це було видно по скляному блищанню ока, змучено сльозою над думкою про нескінчене Боже милосердя і лагідність людських вчинків. Губи миготіли словами подяки, а з грудей вибухало побожне зітхання. Цей розмолений натовп який стояв на земних каменях підлоги костельної, на подобу великого, різнобарвного килима, живучи власним життям, мав в собі щось незвичайне, загадкове. З посеред нього випромінювала незначна психічна сила, згущуюючись і змішуючись на подібність електричної сили, заповнюючи поверхність конденсатора: якщо хтось свідомий тих незвичних процесів психічних, зміг скерувати цю збірку, з гармонізовану силу психічну на власне місце, що вибухало, як в хмарі переповнений електричністю іблискавкою чудес. Поранений такою силою неодноразово віднаходив здоров'я, про яке вже зневірився, набирав сили і охоту для подальшого життя, піднятий до боротьби з долею і небезпечністю. Одним словом спільна молитва, спільний спів, спільна свята літургія були чудовим ліком, витоком задоволенням і щастям, побожних самбірської парафії.

Перед урочистою співаною святою літургією були години костельної молитви до Богородиці, співані брацтвами і цехами за складеним до цього планом ²⁰. Одна частина співу містилася на хорі костельному, а друга в одному з боків і на ... ²¹   .

З грубих книг, щоб молитися, або напам'ять на пів співаючи, а на пів декламуючи, відмовляли приписані молитви. Цехові майстри співпрацювали з костельними сеньйорами брацтв, даруючи до заповнення дитини в костелі і скорочення часу очікування на святу літургію монотонним співом молитовних пісень.

Висновки

Узагальнюючи все вище написане хотіла б сказати, що я провела нелегку роботу над дослідженням костелу Івана Хрестителя в Самборі XVI - ХХст., релігійного життя парафії, місіонерської діяльності, душпастерів, мирянського руху. У роботі висвітлено важливість цього костелу, як в давнину так і на початку ХХст., значення його в житті міста і польської громади, що і було метою дослідження.

Зокрема під час роботи було з'ясовано цілий список завдань поставлених, ще на початку роботи. З'ясовано, що було багато людей доброї душі, які офірували свою свої багатства на річ костелу, на його розвиток. Кожна складена офіра міщанина, або передміщанина довела змогу розвиватися костелу, як повноцінному осередку. Не менш важливим було завдання дослідити діяльність римо - католицького духовенства. Воно активно приймало участь в діяльності парафії, а також в політичному житті міста. Можна сказати, що було елітою міста.

Ще з XVI ст. для земель Речі Посполитої був характерний мирянській рух. Винятком не був також самбірський костел Івана Хрестителя, де вели свою діяльність брацтва, в яких парафія, а особливо молодь прийняла активну участь.

Діяльність цих брацтв сприяла тому, що люди з великим бажанням приходили в мури цього костелу, де вони підвищували свій культурно - духовний рівень.

Дана робота ще не є дуже ґрунтовним дослідженням поставлених завдань, вони потребують свого детальнішого вивчення на сторінках нових наукових робіт.

Список використаної літератури

1.  Рабій Ю. Княжий город Самбір. Львів - Самбір - Ютика,1999.

2.          Федак Т. Самбір. Погляд у давнину. - Львів,2002.

3.          Самбірські вісті - Самбір.- №30 (929),2004.

4.          Семчишин М. Пам'ятки в Самборі.// Програма ТБ плюс. - 1997. - 9 квітня., 16 квітня.,7,23 травня.

5.          Ференц О.Археологічні підстави історії архітектури Самбора // Самбірські вісті. - 2005. - №1(люти1).

6.          Кобільник В. Історія самбірської церкви Різдва Пресвятої Богородиці.-№4. Літопис Бойківщина. - Самбір 1937.

7.  Галицька брама - Самбір. - №8(80),2001.

8.    В. Косчега А. Samborszyznа – Sambor -1935 Т.1. 8 336 -338.

Додаток